Регулювання містобудівної діяльності: що змінює новий закон?

Прийнято і після кількох доопрацювань нарешті підписано Президентом довгоочікуваний Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». Він встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім окремих норм, для яких встановлені інші дати набуття чинності.

Сергій ТЕНЬКОВ

ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБЕН НОВИЙ ЗАКОН

Проект Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (далі – Закон) розроблено на виконання доручення віце-прем’єр-міністра України С. Тігіпка. Цей законопроект розроблено з метою забезпечення сприятливих умов ведення бізнесу, розвитку будівельної та суміжних галузей шляхом удосконалення дозвільних та погоджувальних процедур у будівництві, адаптації регуляторної політики України до європейських стандартів. Прийняття Закону має спростити дозвільні та погоджувальні процедури у будівництві, дозволить адаптувати регуляторну політику України до європейських стандартів, забезпечити сприятливі умови для ведення бізнесу, розвитку будівельної та суміжних галузей.

Удосконалення дозвільної системи у будівництві відповідно до Закону пропонується здійснювати за рахунок:
• зменшення кількості дозвільних і погоджувальних процедур, скорочення часу їх проходження та переліку необхідних документів;
• запровадження у дозвільній системі у будівництві принципів мовчазної згоди, єдиного вікна та організаційної єдності;
• здійснення окремих видів господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру на основі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства;
• персоніфікації відповідальності суб’єктів архітектурної діяльності, поступового переходу від ліцензування господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єкта архітектури, до професійної атестації виконавців окремих видів робіт;
• дерегуляції господарської діяльності шляхом передачі частини функцій з державного регулювання та контролю самоврядним організаціям.

Характерно, що автори Закону окремо зазначили, що він не містить правил і процедур, які можуть нести ризики вчинення корупційних правопорушень. У Прикінцевих положеннях варто звернути увагу на окремі концептуальні норми Закону.

Так, відповідно до п.2 - закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що йому не суперечить. Таким чином, новий Закон стає визначальним нормативно-правовим актом у сфері будівництва.

У п.6 передбачено, що протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень приймають спеціально уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку. На підставі п.8 дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об'єкта. На підставі п.10 втратив чинність Закон України "Про планування і забудову територій", до низки інших будівельних законів внесені численні зміни та доповнення.

ПРИСТРАСТІ НАВКОЛО ГРОМАДСЬКИХ СЛУХАНЬ

Однією з найбільш проблемних норм нового Закону стала стаття 21 «Громадські слухання щодо врахування громадських інтересів».
Відповідно до ст.30-6 такого, що втратив чинність, Закону України «Про планування і забудову територій» - прямо заборонялося затвердження проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови без їх громадського обговорення, а матеріали громадського обговорення є невід'ємною складовою містобудівної документації, місцевих правил забудови. Далі, у разі потреби за результатами громадського обговорення вносяться необхідні зміни до документації та проводиться її повторна державна експертиза, витрати за яку оплачуються замовником, а Верховна Рада Автономної Республіки Крим або відповідний орган місцевого самоврядування приймає відповідне рішення щодо затвердження містобудівної документації.

Сторона, не згідна з рішенням органу місцевого самоврядування, може оскаржити його в судовому порядку. Слід зазначити, що особливо у столиці та деяких інших великих містах небайдужа громадськість досить активно використовувала ці норми, аби запобігти відвертому нехтуванню правами мешканців прилеглих до забудови будинків, захистити міста України та культурну спадщину від хаотичної забудови. Таким чином, вдалося заблокувати декілька авантюрних проектів, що їх намагалася здійснити будівельна мафія. Типові приклади – намагання зводити комерційні висотки у дворах житлових будинків, на території парків, дитячих майданчиків, пам’яток культури, навіть лікарень та інших не пристосованих для подібної забудови місць. Зрозуміло, що сам принцип громадських слухань викликав велике невдоволення окремих будівельних магнатів.

У підготовленому законопроекті, на відміну від вказаного Закону «Про планування і забудову територій», питанням громадського обговорення належна увага не приділялася , за винятком деяких декларативних приписів. Це викликало заперечення Президента України, який запропонував виправити цей недолік шляхом закріплення певних правил, які об’єднуються під назвою «громадські слухання», своєрідний аналог громадських обговорень.

ЯК ТЕПЕР ВИГЛЯДАТИМУТЬ ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ?

Відповідно до ст.21 нового Закону - громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні вищевказаної містобудівної документації, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Для порівняння наведемо ст.30-2 Закону України «Про планування і забудову територій» - громадському обговоренню підлягають схеми планування територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин;
генеральних планів населених пунктів;
детальних планів територій;
проектів забудови територій;
містобудівного обґрунтування розміщення об'єктів містобудування.

За результатами порівняння варто звернути увагу на вилучення у новому Законі зі сфери обговорення на громадських слуханнях такого важливого питання, як містобудівного обґрунтування розміщення об'єктів містобудування. При буквальному тлумаченні цієї норми виходить, що тепер предметом громадських слухань не може бути будівництво окремих конкретних об’єктів. Лишається сподіватись, що подібне будівництво можна буде розглянути у межах генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій, детальні планів територій.

Після громадських слухань до справи береться погоджувальна комісія. У разі неспроможності погоджувальної комісії врегулювати спірні питання між сторонами остаточне рішення приймає відповідний орган місцевого самоврядування. Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті відповідним органом місцевого самоврядування рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації.

Характерно, що новий Закон вже не передбачає можливості судового розгляду конфлікту, на відміну від положень ст.30-6 скасованого Закону «Про планування і забудову територій». За новим Законом остаточним є рішення органу місцевого самоврядування. Порядок проведення громадських слухань тепер має визначати Кабінет Міністрів України. (далі – буде)

Аналітична юриспруденція