КСУ взявся за сімейний бізнес

Різна позиція судів

Приводом для цього стало конституційне звернення одного приватного підприємця, який стверджував, що неоднакова судова практика порушила його конституційні права, оскільки неоднозначне розуміння змісту права спільної сумісної власності подружжя судами загальної юрисдикції призводить до прийняття різних за змістом і правовими наслідками рішень.

У одному випадку суди визначали майно та статутний капітал приватного підприємства, створеного за рахунок спільної сумісної власності подружжя, як об’єкт права їх спільної сумісної власності і здійснили його поділ у відсотковому співвідношенні між спадкоємцями, в інших – виходили з того, що статутний капітал та майно такого підприємства не є об’єктом права спільної сумісної власності чоловіка та дружини, тому один із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від діяльності приватного підприємства. Тому він звернувся до КСУ з клопотанням дати офіційне тлумачення положення ч.1 ст. 61 СКУ. Згідно з ним об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, в аспекті того, чи є статутний капітал та майно приватного підприємства об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дослідивши матеріали справи та висновки науковців Національного університету „Юридична академія України імені Ярослава Мудрого“, Національного університету „Одеська юридична академія“, Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, КСУ установив, що приватне підприємство, засноване одним з подружжя, - це відокремлений об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, в який включаються всі види майна, в тому числі, внесок у статутний капітал і майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Практичні труднощі

У зв’язку з цим КСУ дійшов висновку, що статутний капітал (його частини) і майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності. «Ось тільки такий висновок, швидше за все, призведе до низки проблем застосування на практиці», -- вважають юристи юридичної фірми "Правова допомога". На їх думку, при розв’язанні проблеми про поділ майна у вигляді акцій або часток у фондах господарських товариств, у першу чергу, слід виходити з того, що питання їх розділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми його діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб'єктом. Крім того, необхідно аналізувати положення статутних документів на предмет такого розділу і можливості входження нового учасника в разі розділу однієї з часток між двома власниками. Хоча, в цілому, КСУ виписав цілком логічне і зрозуміле рішення, однак низка невирішених моментів все ж таки залишається. Незважаючи на те, що тепер очікується однаковий підхід з боку судових органів у питанні права кожного з подружжя на частку в статутному капіталі, механізм реалізації такого права, ймовірно, викличе на практиці низку труднощів.

Щоб не допустити цього, юристи радять уже на етапі створення приватного підприємства замислюватися над питанням, які наслідки може спричинити включення до його складу того чи іншого засновника, яким у «сімейному» бізнесі зазвичай стає другий з подружжя. На додаток, вони рекомендують скористатися правом укладення шлюбного договору, передбаченим ст. 92 СКУ.

Такий спосіб домовленості між подружжям покликаний зменшити кількість спорів про поділ майна, набутого у шлюбі, в тому числі, й бізнесу. Адже за шлюбним договором можна вважати майно спільною частковою власністю подружжя, з визначенням для чоловіка, наприклад, ¾, а для дружини -- ¼, особистою власністю кожного, придбаної за його доходи. Крім цього, сторони вправі домовитися про виплату дружині грошової компенсації без виникнення в неї прав на майно, набуте за час шлюбу на гроші чоловіка. Також вони можуть обумовити, яка частка в разі поділу належатиме кожному з них.

Недоліки шлюбного договору

Однак і під час вирішення такого питання слід бути обачними. Адже в силу цивільно-правової природи шлюбного договору його умови завжди можна успішно оскаржити в суді, особливо, якщо в силу вступають ще й нюанси сімейного законодавства. Таким чином, коло підстав для визнання його недійсним помітно збільшується. До них можна віднести умови шлюбного договору, які ставлять одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище (ч. 4 ст. 93 СКУ), а також ті, що стосуються особистих прав та обов'язків подружжя (ч.3, ст. 93), їхніх неповнолітніх дітей. А ще існують такі моменти, як зменшення обсягу прав дитини, встановлених сімейним законодавством (ч.4 ст.93 СКУ), та укладення шлюбного договору неповнолітніми особами, що вступили в шлюб без згоди їхніх батьків або піклувальника (ст. ст. 92, 94 СКУ).

Але, як засвідчує судова практика, найчастіше сторона, оспорюючи умови шлюбного договору, посилається на норми Цивільного кодексу України. У такий спосіб, вона має на меті довести суду, що під час його укладення в силу погіршення здоров'я була не в змозі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Для цього досить пред'явити довідку як свідчення того, що один з подружжя на той момент знаходився на лікуванні від алкогольної або наркотичної залежності (як правило, анонімному, тобто в таємниці від іншого подружжя) з усіма витікаючими звідси наслідками. І тут уже суддя одноосібно вирішує: приймати її до відома чи ні.

Ніяких гарантій того, що суд не поставить під сумнів законність укладення багато років тому шлюбного договору, в такій ситуації, на жаль, не існує. Відтак немає 100-відсоткової упевненості в тому, що завдяки шлюбному договору вдасться уберегти бізнес від поділу між колишнім подружжям. Тому єдиним варіантом вирішення цієї проблеми під час розлучення залишаються лише мирні досудові перемовини між колишнім чоловіком та дружиною, які повинні самостійно дійти згоди щодо поділу майна.

Інформація до розумів:

Шлюбні контракти найбільшою популярністю користуються саме у США. В їх текстах можна передбачити все, окрім розмежування участі у вихованні дітей та вирішення питання, з ким із подружжя вони залишаться в результаті розлучення. Народна творчість американських «контрактників» не знає кордонів: в одному реально існуючому документі подружжя зобов'язалися «спілкуватися один з одним не менш ніж півгодини на день» і «стежити, щоб у машині було хоча б півбака пального».

Стандартний шлюбний контракт в Америці передбачає вирішення подружжям кількох концептуальних питань. Головне з них – як буде розділене майно у випадку розлучення або смерті одного з подружжя. Тим американцям, які вступають у шлюб, належить вирішити, спільно або роздільно вони володітимуть банківським рахунком, нерухомістю, автомобілем або ж яхтою. Важливо також визначити, хто сплачуватиме борги, зроблені до весілля, адже в США переважна частина населення живе в борг, купуючи з розстрочкою платежу будинки, машини і меблі. Якщо у подружжя є діти від попереднього шлюбу, контракт доповнюється статтями про те, як буде оплачуватися їх навчання. Дуже непростим вважається питання розподілу коштовностей та інших дорогих подарунків.

Деякі пари, складаючи шлюбний контракт, бажають зафіксувати в ньому, хто з подружжя і з якою періодичністю митиме посуд, виноситиме сміття, а також, як часто їм слід виконувати свої подружні обов'язки. За таких умов, про які ж тоді конфлікти може йти мова, якщо за контрактом обговорені всі деталі спільного проживання? Як виявилося, привід для конфлікту знайдеться. У минулому році відомий американський бейсболіст, який виступає за команду головної ліги бейсболу «Сан-Франциско Джайєнтс» Баррі Бондс одружився зі шведкою на ім'я Сан. Шлюбний контракт вони уклали в лімузині за годину до вінчання. Молоду шведку, яка напередодні була обрана королевою краси своєї школи, переповнювали піднесені романтичні почуття, і вона з легкістю погодилася не претендувати на половину статку свого чоловіка (стандартне положення шлюбного контракту, що укладається між акторами, письменниками або спортсменами, чий фінансовий стан вимірюється десятками мільйонів). Під час підписання контракту в бейсболіста було кілька адвокатів, у шкільної королеви краси – жодного. І ось, коли через деякий час пара вирішила розлучитися, місіс Бондс подала позов, предметом якого було оскарження положення шлюбного контракту, і вимагала належну їй половину багатомільйонного статку.І хоча закон був на стороні спортсмена, Верховний суд штату Каліфорнія підтримав вимогу скривдженої жінки.

У вердикті йшлося про те, що вона може вимагати перегляду умов контракту, оскільки під час його підписання була незаконно позбавлена юридичної підтримки. Справа про розлучення Бондс викликала величезний резонанс у Каліфорнії. Питанням про вдосконалення системи шлюбних контрактів зайнялася законодавча асамблея штату. Вона прийняла білль, за яким усі наречені повинні укладати контракт як мінімум за тиждень до вінчання, кожна із сторін повинна мати адвокатів, а саму процедуру слід записувати на відеокамеру. Крім цього, кожен з подружжя може провести оцінку коштовностей, які їм дарують під час вінчання.

Джерело:

ЮВУ №40

Аналітична юриспруденція