Корупційний скандал в Євробанку: первісна соціально-правова оцінка

7 квітня Верховна Рада України прийняла Закон « Про засади запобігання і протидії в Україні корупції ». У ньому поряд с традиційними, апробованими нашою правовою практикою поняттями та положеннями, є і достатньо нові. Одне з таких - це так зване неправомірне сприяння. У законі надається певне тлумачення цього поняття, що, в свою чергу, не знімає питань, які можуть виникнути при його практичному застосуванні. Але в розвинутих країнах таке поняття у протидії корупції використовується вже достатньо давно. Так, у лютому 2011 року Слідчий комітет при Міністерстві внутрішніх справ РФ порушив кримінальну справу щодо екс-голови російської дирекції Європейського банку реконструкції та розвитку (далі-ЄБРР) Олени Котової за підозрою у спробі надати змогу, тобто неправомірно сприяти, комерційній фірмі отримати у цьому банку незаконне інвестування. Свій оперативний коментар цієї події та щодо використання зазначеного поняття надає доктор юридичних наук, доктор теології, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України Є.Л.СТРЕЛЬЦОВ.

«Місце» вчинення і основний фігурант

ЄБРР ( the European Bank for Reconstruction and Development) був створений на початку 90-х років минулого століття, багато в чому завдяки ініціативі тодішнього президента Франції Франсуа Міттерана, з метою фінансування економічних реформ у країнах Східної Європи в складний для цих країн період кардинальної зміни моделі економічного розвитку. Найбільші частки в капіталі цього банку мають: США – 10%, Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, Японія – по 8,5 %. Росія має в статутному капіталі банку 4%. Україна стала членом ЄБРР у серпні 1992 року після підписання Президентом України Указу «Про членство України в Європейському банку реконструкції і розвитку» (№ 379/92), її частка має в статутному капіталі цього банку – 0,8%.

ЄБРР має статус міжнародної фінансової організації з найвищим кредитним рейтингом (ААА). Керівництво діяльністю ЄБРР здійснюється Правлінням – Радою керуючих, у склад якої кожен акціонер цього банку призначає свого представника. Виконавчий орган ЄБРР - Директорат, складається з 23осіб та відповідає за керівництво загальною діяльністю та реалізацію директивних документів ЄБРР. Кожна країна, яка є членом ЄБРР, має свого виконавчого директора у цьому виконавчому органі. Президент ЄБРР здійснює оперативне управління банком, багато в чому згідно з рішеннями Ради директорів. Президент призначається на посуду Радою керуючих і може бути на цій посаді не більше ніж два терміни, кожен з яких розрахований на 4 роки. Штаб-квартира цієї організації знаходиться в Лондоні. У штаб-квартирі працюють приблизно 900 працівників, 240 – у представництвах банку.

Стратегія ЄБРР направлена на підтримку та розвиток загальних та галузевих економічних реформ та сприяє розвитку, в першу чергу, приватного сектора, зміцненню фінансових можливостей та правових спроможностей, розвитку якісної інфраструктури країн.

Починаючи з 2005 року, з перепризначенням урядом Росії у 2008 році, представником Росії в Раді директорів, а також таким представником від Білорусі та Таджикистану була Олена Котова, яка і є основним фігурантом у порушеній кримінальній справі. Дані, які характеризують її кар’єрне зростання, заслуговують на наведення. Олена Володимирівна Котова народилась 21 листопада 1954 року. Дістала рельєфну та швидку кар’єру. Але тут все не так просто. Наприклад, обговорюється достатньо нештатна подія, яка відбулась у минулому році, коли все та ж Олена Котова представляла керівництву цього банку проект на реконструкцію, згідно з яким компанії Imperial Mining Holding Ltd ( IMHL) потрібно виділити 30 млн доларів на розробку Каракульского поліметалічного родовища на Алтаї. Гроші були виділені, незважаючи на те, що проект не тільки не значився у списку проектів, які планувалися розглядати, а й взагалі кобальт, який добувається в цьому родовищі, віднесено до стратегічних речовин, у зв’язку з чим іноземні інвестори можуть допускатися до його розробки за окремою згодою уряду, якої не було. Мова йде не тільки про те, що незважаючи на такі порушення пані, Котова разом з іншими членами Ради директорів, підписала це рішення. За даними канадської компанії Puget Ventures, яка 20 вересня 2010 року підписала з IMHL угоду про злиття, ЄБРР входить у коло інвесторів цієї компанії. Таким чином, існувала певна згода серед керівництва ЄБРР про здійснення таких дій, що дозволяє достатньо критично оцінювати любі відомості, які надходять з цієї організації.

Потрібно додати, що поряд з Оленою Котовою у цій справі проходять ще три російських громадянина, які працювали в цьому банку. Частіше всього, але не на офіційному рівні, називають Наталію Ханженкову, Олександра і Георгія Орлових. Крім того, за даними англійської газети «The Wall Street Journаl», 2-3 лютого в Лондоні затримана і допитана ще одна 26-річна особа з цієї «когорти», яка підозрюється і в відмиванні брудних коштів.

Корупційні діяння та певні процедури

На початку минулого року в ЄБРР почалася перевірка посадових осіб, які працюють у цьому банку. Приводом для розслідування стали діяння, які визначались як «порушення кодексу корпоративної етики», за яким, певною мірою, особливо на первісних етапах перевірки, традиційно «ховається» пряме звинувачення в корупційних діяннях. Основне звинувачення полягало в тому, що пані Котова вимагала від приватної фірми 1 млн євро за сприяння в отриманні кредиту від ЄБРР. Яка це була фірма, офіційно не вказується. На сайті банку було декілька таких, , «невизначених» проектів, де вказуються такі фірми, але, починаючи з липня минулого року, коли почались первісні перевірки, ця інформація була закрита. Слід сказати, що домовленість між основним фігурантом і відповідною фірмою не отримала остаточного завершення, але наявності і таких «договірних» дій, які, як зрозуміло, були встановлені, стало достатньо, щоб після завершення своєї перевірки ЄБРР звернувся по подальшу допомогу в розслідуванні цієї справі до Скотленд Ярду. А вже потім Скотленд Ярд запросив до співпраці МВС Росії і в першу чергу його Департамент економічної безпеки.

На сайті ЄБРР з’явилась офіційна інформація про те, що перевірка проводилась у зв’язку з підозрою в «кримінальній діяльності» (criminal activities), а за даними російських СМІ, буквально протягом 2-х днів після отримання російським урядом цієї довідки розпорядженням прем’єр-міністра Володимира Путіна Олена Котова була звільнена з посади директора від Росії в Раді директорів ЄБРР, правда у «зв’язку з її особистим проханням», у всякому разі так офіційно вказувалось на урядовому сайті. Але вже в середині січня цього року представник Міністерства економіки Росії, яке курирує російську дирекцію ЄБРР, повідомив, що це зроблено в зв’язку з висновками комісії ЄБРР.

Також у зв’язку з тим, що співробітники ЄБРР мають дипломатичний імунітет, за клопотанням МЗС Великої Британії та російської влади Олена Котова та ще три вказаних працівника були «звільненні» від такого імунітету і 18 січня ц.р. покинули Лондон. П’ятий співробітник, який теж згадувався, також був позбавлений дипломатичного імунітету, але покинути Лондон не встиг і був, як раніше вказувалось, затриманий англійською поліцією. Здавалося б: тільки домовленість, ніяких реальних «злочинних» дій, наслідки тільки можливі. Але і це стає достатньо серйозною підставою для здійснення відповідних дій.

Слід сказати, що взагалі проведення такого роду перевірок щодо осіб, які працюють у ЄБРР, в тому числі і позбавлення їх відповідного імунітету, відбувалось в цьому банку одвічі з моменту його створення.

«Особливості» російської кваліфікації

Серйозні дії з цього приводу зроблені і в Росії. Ми, правда, не знаємо, як це завершиться, але порушення кримінальної справи «оголошує» достатньо серйозне ставлення до цього російської влади. Можливо було обмежитися звільненням або відкриттям адміністративної справа щодо цього корупційного порушення. Ні, приймається рішення про порушення кримінальної справи.

У зв’язку з тим, що кримінальну справу тільки порушено, а дані перевірок нам невідомі, так само, як і можливе остаточне рішення у цій кримінальній справі, спробуємо встановити, які дії основного фігуранта можуть впливати на кваліфікацію. По-перше, згідно з існуючим правовим статусом, Олена Котова була не співробітником ЄБРР, а представником щодо банку одного з його акціонерів. В зв’язку з цим виникають питання: які дії вона взагалі може вчинити, які з них підпадають під можливість оцінювання їх як корупційних, що конкретно могла порушити своїми діями ця особа, яку шкоду спричинили її дії Росії або ЄБРР, або і Росії, і ЄБРР разом, для того, аби можна було казати про їх достатність для порушення кримінальної справи?

Так, представник акціонеру в цьому банку повинен безпосередньо брати участь, а точніше сказати, бути безпосереднім учасником формування відповідного рішення про виділення кредитів в сотні мільйонів євро на користь конкретних, в основному приватних, фірм. Формально це відбувається шляхом голосування на засіданні Ради директорів. Але, це так звана кінцева, заключна частина всього «марлізонського балету». Безумовно, такі дії, особливо коли особа має певну зацікавленість в остаточному рішенні, робляться «заздалегідь». Якщо врахувати, що Котова представляла в Раді директорів окрім Росії ще Білорусь та Таджикистан, працювала там вже п’ять років, могла мати певні «взаємовигідні» відносини з іншими такими представниками, раніше, як ми вже казали, виконувала певні «побажання» керівництва ЄБРР, то усі наміри, в яких її звинувачують, можуть мати достатньо реальний характер.

Для більш повного встановлення її можливостей, у ЗМІ наводиться і додаткова інформація, згідно з якою певною мірою уточнюються її дії в конкретній обстановці. Наприклад, її вище вказані колеги з банку, до яких направляла підприємців Олена Котова, наполегливо рекомендували найняти для вирішення питання про видання кредитів відповідну консалтингову фірму, звернення до якої, як вони стверджували, практично забезпечить отримання необхідного кредиту. Це надає більшої реальності її діям і дещо нагадує і випадки, які нещодавно відбувались і у нас у відповідному міністерстві.

В усякому разі, всі ці доводи дали можливість певним структурам сформувати необхідні аргументи для прийняття відповідного правового рішення щодо Олени Котової. Безумовно, тут може виникнути колізія, а хто «перший» повинен приймати остаточне рішення у цій справі? Ні первісні висновки комісії, ні рішення згідно з трудовим законодавством, а саме рішення щодо корупційних проявів Англійська чи російська сторона? Відомостей немає, але, мабуть певна, заздалегідь обумовлена «жорсткість» російської сторони, наприклад, обіцянка про обов’язкове порушення кримінальної справи, дала саме цій країні можливість «розібратися» з цим на внутрішньому рівні.

У всякому разі кримінальна справа порушена за ст.ст. 30 і 204 КК РФ як замах на комерційний підкуп, вчинений Оленою Котової. Як повідомило 3 лютого ц.р. керівництво Слідчого комітету при МВС Росії, вона знаходиться в Москві, запобіжні заходи відносно неї поки ще не встановлювались, оскільки йде перевірка необхідних відомостей і встановлюються всі обставини цієї справи. Але знову наголосимо, нас не стільки цікавить конкретне рішення щодо пані Олени Котової, скільки офіційна кваліфікація таких діянь.

Отже, стаття 204 КК, за якою зараз кваліфікуються діяння пані Котової, знаходиться в розділі VIII «Злочини в сфері економіки», в главі 22 цього розділу «Злочини проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях». Слід сказати, що, незважаючи на багато принципових моментів, які є схожими в кримінальному законодавстві України і Росії, система Особливої частини КК Росії побудова на по-іншому, ніж у нас. В Україні Особлива частина побудована по так званому лінійному принципу, коли в такій системі існують тільки глави і ніяких інших систематизацій не відбувається. У Росії ж зроблена більш складна систематизація Особливої частини, коли спочатку виділяються розділи, які включають у себе відповідні глави, які, в свою чергу, мають відповідні статті.

Прийнято вважати, щодо злочинів в сфері економіки, які належать в розділі VIII КК Росії знаходяться злочини, які посягають на майнові та виробничі відносини, економічні права громадян, юридичних, муніципальних і державних установ. У цьому розділі виділяють наступні групи злочинів: злочини проти власності ( глава 21), злочини в сфері економічної діяльності (глава 22) та злочини проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях (глава 23). У цій главі, окрім вищевказаного злочину, також є: зловживання повноваженнями (ст.210), зловживання повноваженнями приватними нотаріусами та аудиторами (ст.202), перевищення повноважень службовцями приватних охоронних або детективних служб (ст. 203). У цілому, злочини, які систематизовані в цій главі, посягають на нормальну діяльність комерційних організацій, які не є державними органами, органами місцевого самоврядування, державною або муніципальної установою. Причому в основному порушується та частина нормальної діяльності комерційних організацій, яка, в першу чергу, пов’язана з управлінськими (спеціальними) функціями, які здійснює відповідна за посадою особа (спеціальний суб’єкт).

Така попередня кваліфікація аналізуємих діянь дає змогу для постановки певних питань, які потребують свого уточнення. По-перше, існування такої глави надає, на нашу думку, більш точну правову оцінку діянням тих осіб, які, незважаючи на «гучні» назви своїх посад, є представниками комерційних установ і в основному «первісно» порушують саме діяльність цих установ, інтереси їх власників, акціонерів, фізичних та юридичних осіб, які звертаються в ці організації. У кінці 80-х – на початку 90-х -років минулого століття, ще до того, як у 1996 році був прийнятий новий КК Росії, проводячи детальне дослідження змісту, ознак, системи злочинів у принципово нові для нас економічній діяльності – підприємницькій, ми неодноразово наполягали на тому, що обов’язково потрібно «розвести» отримання незаконної винагороди представниками державних і муніципальних структур та представниками приватних організацій, закріпивши їх відповідальність не тільки в різних статтях, а й у різних главах КК України. Наша «наполегливість» мала відповідний результат, але який, на нашу думку, складно назвати достатньо обґрунтованим. Так, наприклад, у Примітці до ст. 364 (законодавчому тлумаченні) «Зловживання владою або службовим становищем», у визначення поняття та ознак службової особи було внесено принципове доповнення, а саме «незалежно від форми власності» тієї установи, де працює відповідна особа. Мабуть розуміючи певну дискусійність такого рішення, законодавець у своєму тлумаченні до ст. 368 «Одержання хабара» все ж зробив спробу розвести ці категорії спеціальних суб’єктів, виділяючи «звичайних» службових осіб та службових «осіб», які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Це, безумовно, є певним продуктивним кроком у такому правовому «розмежуванні» указаних категорій осіб, але, на нашу думку, це повинно відбуватися на більш загальному, більш принциповому рівні, коли в першу чергу потрібно враховувати різні суспільні відносини, на які можуть посягати особи, що працюють в установах різної форми власності. Певні сучасні зміни до кримінального законодавства, які мають у своєму обговоренні та прийнятті певною мірою перманентний характер, на нашу думку, будуть враховувати це більш точно.

В усякому разі, незважаючи на те, що пані Котова, була представником своєї та ще двох країн у ЄБРР, її призначення, перепризначення та звільнення здійснюється відповідним рішенням уряду Росії, на нашу думку, було прийнято вірне рішення вважати її дії порушенням інтересів саме комерційних організацій. Так, вона виступала представником Росії, але не як владної або державної установи, а як акціонер, тобто людина, яка повинна захищати економічні інтереси своєї держави, намагатися якісно налагодити роботу організації, в якій вона працює. Тому в окремих випадках, враховуючи саме таке її становище, її називали менеджером, що більш точно відображає її посадовий зміст.

Але, говорячи про таке її правове становище, автоматично відпадає «традиційна» шкода, яку ми практично завжди «надаємо» корупційним злочинам, а саме – порушення авторитету відповідної установи, посягання на авторитет відповідної держави. Так, у результаті подібних діянь, особливо коли вони здійснюються на такому рівні, певна шкода авторитету держави спричиняється. Представники ЄБРР прямо говорили, що це спроба «застосувати» російський менталітет в умовах міжнародної організації, що, безумовно, впливає на авторитет цієї країни. Але, на нашу думку, в таких випадках ця шкода займає, умовно кажучи, вторинне місце. Ми про це теж писали, що суспільна шкода, яка спричиняється конкретним злочином, може мати декілька рівнів суспільної шкоди. Слід рахувати, що це не виділення безпосереднього, додаткового та факультативного об’єктів, бо встановлення таких об’єктів дає змогу більш об’ємно, більш точно проаналізувати ту шкоду, яка завдається або може бути завдана одним злочином низці суспільних відносин одного рівня. Мова йде про те, що така шкода може мати не один, а декілька рівнів, яким послідовно може заподіюватися шкода одним злочином. Наприклад, злочини проти власності комерційної установи можуть мати реальний вплив і на подальшу господарську діяльність цієї організації. Або, навпаки, порушення встановленого порядку здійснення господарської діяльності буде мати певні наслідки в реальному розвитку легального капіталу цієї фірми.

Так що ж страждає в результаті вчинення таких корупційних діянь, які суспільні відносини тут порушуються? Дискусійною, в зв’язку з цим, виглядає точка зору керівників Слідчого комітету при МВС, які на прес-конференції, що відбулась 3 лютого, говорили про те, що корупція, як правило, пов’язана з іншими злочинами, їх «предтечею». У багатьох випадках це дійсно так, можливо корупційні гроші будуть складати основу тих «брудних грошей», за підозрою у відмиванні яких і була затримана 5 особа у цій справі, про яку ми раніше згадували. Але тут можливо казати про більш реальну, більш зриму соціальну шкоду від подібних дій.

Якщо ми виділимо основні положення, основні принципи, згідно з якими побудована загальна модель ринкової економіки, то потрібно сказати, що однією з основних її складових є необхідність реальної конкуренції між учасниками ринку, що повинно постійно розвивати таку економіку, сприяти розвитку учасників ринкових відносин, приведе до максимального задоволення потреб користувачів цієї економіки. Згадайте, для того, щоб уникнути виникнення монополізму, постійно розвивати реальну конкуренцію, не тільки встановлюються певні норми в різних галузях законодавства. У державах з ринковою економікою створюються відповідні державні установи: антимонопольні комітети, які повинні постійно контролювати таке положення та застосовувати необхідні заходи щодо існування реальної конкуренції в економічному просторі.

Саме такий основний принцип закладений і в діяльність міжнародних, у тому числі і економічних, організацій. Згадайте, коли ми на початку цієї статті вказували про основні завдання цього банку та загальну мету його діяльності. Але що відбувається, коли, наприклад, у тому ж ЄБРР кредити, що повинні надаватися організаціям та установам, які мають суто реальні «переможні» критерії, в тому числі якісні бізнес-плани, необхідні попередні домовленості в тих країнах тощо, надаються організаціям, які не мають таких показників і розуміють, що для отримання такого кредиту потрібні певні зловживання, в тому числі і корупційні дії. У таких випадках відбувається певна дискредитація сутності загальних принципів ринкової економіки, ставиться під сумнів можливість у чесній конкурентній боротьбі отримати певну перевагу, з’являються так званні «подвійні стандарти» взагалі починає страждати авторитет міжнародних та національних фінансових установ. Таке первісне моральне «руйнування» певних внутрішніх ідеалів відповідної людини або групи людей призведе, як правило, до декількох подальших напрямків розвитку наступних подій. Так, наприклад, особа взагалі втрачає віру в можливість чесно, об’єктивно досягти щось в цьому світі, або така особа починає застосовувати різні зловживання, в тому числі і корупційні дії для досягнення поставлених завдань. Американські філософи вважають, що саме порушення об’єктивної рівності в досягненні поставлених цілей і є основною соціальною шкодою, яку завдає корупція. Тому, саме так, застосовуючи з початку поодинокі непрозорі дії, які здійснюються завдяки свідомому усуненню об’єктивного підходу при прийнятті відповідних рішень, поступово створюється корупційне середовище, в якому всі його учасники вже повинні, бажають вони цього чи ні, приймати правила цього «монастиря».

Замість висновків

Ми вже неодноразово стверджували, що багато видів злочинних прояв є, якщо так можна казати, невід’ємною частиною нашого сучасного суспільного життя. У цьому немає ніякої трагедії, навпаки, розуміння цього надає змогу розробляти не якісь зовсім ідеалістичні або навіть утопічні прожекти, а намагатися, розібравшись у сутності того чи іншого явища, пропонувати більш реальні, в силу нашого знання та політичної волі, заходи. Складається ситуація, яка певною мірою нагадує лікування найбільш складних хвороб. Наприклад, онкологія, СНІД та інші подібні захворювання ще не мають необхідної суспільно-медичної «відповіді». Але розуміння цього ні якою мірою не дозволяє ставитись до «онкологічної» злочинності як до такої, вилікувати яку неможливо. Така злочинність завжди має значну шкоду, яка відкрито чи скрито але завжди проявляється на особистому, громадському, загальнонаціональному рівні. Тому відсутність протидії з боку держави може зробити з будь-якої країни резервацію для соціально «хворих» з усіма можливими наслідками. Тому протидія корупції, як і іншим подібним проявам, повинна мати адекватну, обґрунтовану та реальну програму її припинення або хоча б контролю за її динамікою, та постійне здійснення кола необхідних заходів, які заплановані в цій програмі. Ніякі політичні акції чи політичні кампанії, прийняття «пафосного» законодавства не нададуть такій роботі необхідної продуктивності, а більша будуть нагадувати ситуацію, схожу на об’яву в зоопарку: «Терміново потрібен сторож. Попередній безпричинно поїхав, хоча, можливо, леви щось «приховують».



Теги:
Корупційний скандал, Євробанк, неправомірне сприяння, корупція

Джерело:

ЮВУ № 16, 2011 р.

Аналітична юриспруденція